Міф про Корабель пам'яті – художній проєкт скульптора Андрія Никифорова, дослідження спогадання, що веде нас океаном часу, представлений у восьми скульптурних композиціях, об'єднаних єдиною концепцією.
Embedded Files
«Міф про Корабель пам’яті» - концепт
У пам’яті ми оживляємо минуле. На її основі конструюємо образи майбутнього. Ми забуваємо, деконструюємо, або доповнюємо і реконструюємо свої спогади. Блукаємо у спогадах в пошуках відповідей на виклики сьогодення, або ж майбутніх перспектив. Усі ці можливості пам’яті свідчать про її надзвичайну пластичність і одночасно визначну роль в формуванні сутності людини. А значить і можливість дослідження пам’яті на рівні таких пластичних людських якостей як відчуттів та інтуїції, тобто рівні мистецтва.
Метою мистецького проєкту «Міф про Корабель пам’яті» є пошук точки відліку нескінченності, котра знаходиться в нашій сучасності і відкриває шляхи минулого та майбутнього.
Звертаючи увагу на те як змінюються акценти у процесі спогадання, виринають давно забуті образи. З часом фокус нашої уваги змінюється під впливом зовнішніх, чи особистих обставин, окреслюються нові обрії майбутнього. Досліджуючи пам’ять як пластичну матерію, оповідання якої змінюється упродовж існування її носія, людини чи суспільства, бачимо наскільки пам’ять наративна, як вона розгортається в часі не лише в минулому, а й захоплює майбутнє. Бачимо як просторово-часова спрямованість пам’яті може змінювати вектори й відповідно до них переносити носія в іншу, нову реальність.
Розробляючи концепт художньо-образного дослідження пам’яті звертаємося до досвіду створення міфу, котрий існує у визначеному просторі, має свої витоки, рушійні сили й фінал, а також центральну фігуру, котрій відведено особливе місце. За принципом міфу побудована модель Корабля пам’яті, котрий подорожує в океані часу між «Вранішньою зорею» і «Вечірньою зорею». Ці дві постаті символізують початок дня і початок ночі – базові елементи, що одночасно відображають повторюваність і різноманітність циклічності простору часу, в якому існує пам’ять.
Намагаючись підкорити, направити хід Корабля на кормі стоїть постать «Рульового». Як свідомість може викликати образи минулого, або ж віддалитися від них, так і Він керує кораблем, котрий то набирає, то вгамовує свій хід, проходячи стежками минулого, чи відкриваючи нові обрії майбутнього. Одночасно рушійною силою корабля є його веслярі – образи емоційних станів, що стимулюють процес спогадання. Ці стани – дві протилежності, спокій і умиротворення та напруженість і туга. Вони викликають наші роздуми про минуле та майбутнє, або ж занурюють нас в ці виміри хоч би й проти волі. Веслярі Корабля пам’яті – чотири фігури мислителів: «Під сонцем», «Біля річки», «Опівнічні роздуми» та «У в’язниці». Варто лише піддатися їхньому впливу і тоді веслярі прискорюють рух Корабля просторами часу, що відкриваються у нашій пам’яті.
Проте, якими би шляхами не пройшов Корабель, він завжди лише наближається до майбутнього. Образом невідворотності майбутнього є носова фігура корабля «Янгол, що сурмить». Він завжди попереду і вказує, що кожен пройдений шлях має свій результат і закономірний підсумок.
Особливе місце в композиційному ансамблі фігур на перетині між ними в центрі. Зайняти його пропонується глядачу і стати центральною постаттю проєкту, наповнити міф власними образами та провести Корабель пам’яті своїми шляхами.
Андрій Никифоров
Google Sites
Report abuse